Logo
До статей

У Фонді гарантування назвали головну причину банкопаду

31 січня, 2017
Аналітика
У Фонді гарантування назвали головну причину банкопаду

Директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізосіб Костянтин Ворушилін розповів про причини «банкопаду» в Україні.

Костянтин Ворушилiн запевняє, що неплатоспроможності могли уникнути до 40 фінансових установ. За минулі три роки Нацбанк вивів з ринку більше фінансових установ, ніж за попередні двадцять років.

Закриття НБУ 87 банків не могло не викликати обурення і нарікань як з боку постраждалих власників і вкладників, так і від різного роду політичних сил, що використовують сумну статистику для критики голови НБУ Валерії Гонтаревої. Так власники закритих банків звинувачували Гонтареву в зайвому формалізмі при ліквідації фінансових установ, небажанні рятувати навіть ті з них, кому можна було допомогти.

Лунали й звинувачення Гонтаревої в тому, що вона звільняє ринок під західні банки. Підігрівалося це ще й тим, що багато в чому «банкопад» активно заохочував, і стимулював Міжнародний валютний фонд. Промислове лобі виражало невдоволення Гонтаревою у зв'язку з тим, що вартість кредитів зростала, а грошей для кредитування ставало все менше. Нарешті, політики-популісти на зразок Юлії Тимошенко та Олега Ляшка, осідлали цю тему, і вирішили чорнити голову НБУ, вбачаючи в цьому можливість поставити замість неї свою людину. Втім, у серйозних аналітиків і західних банкірів вся ця критика викликала скепсис.

Вони хвалили Гонтареву за рішучість, і вважали її дії цілком зрозумілим і необхідними. Все, що відбувається на ринку, представники європейських банків, інвесткомпаній, аналітики називають реальною реформою. У сформованій ситуації президент Петро Порошенко зберігав за Гонтаревою її місце, не наважуючись, проте, активно заступатися за неї в публічній площині. Злі язики пояснювали це тим, що Гонтарева була і, як стверджують, де-факто залишається співвласником компанії ICU, яка управляє активами корпорації Roshen президента країни.

Одним словом голову НБУ і Порошенко пов'язує тривалий позитивний досвід робочих відносин. Втім, у Гонтаревої, як з'ясувалося, є ідейні опоненти і серед людей з команди Порошенка. Одним з таких, судячи з усього, є Костянтин Ворушилін, очiльник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який колись мав спільний бізнес з Порошенком – Міжнародний інвестиційний банк.

Сам Ворушилін називає свої відносини з Гонтаревою хорошими, а протиріччя, що виникають – «робочими». Але, при цьому голова ФГВФО визнає, що із закритих 87 банків близько половини можна було зберегти. Він, по суті, підтверджує формалізм і надмірну жорсткість Нацбанку при прийняття рішень про виведення з ринку фінансових установ.

Якщо сама Гонтарева через особистий конфлікт називає найгіршими із закритих банків фінансові установи підприємців Олега Бахматюка і Костянтина Жеваго, Ворушилін категорично спростовує це. Він каже, що в найгіршому стані йому надійшли такі банки, як Михайлівський, Платинум Банк і Дельта-Банк. Що стосується банків Бахматюка і Жеваго, їх, на думку Ворушиліна, при певних зусиллях і компромісах з боку Нацбанку навіть можна було зберегти.

Більш того, якщо Гонтарева виступає за те, щоб відібрати у підприємців бізнес, пустити його з молотка і покрити кошти, які держава витратила на виплату їх вкладникам, Ворушилін навпаки, каже, що він за реструктуризацію боргів Бахматюка і Жеваго і поступове їх погашення. Він резонно зауважує, що продавши активи підприємців, не вдасться повернути всіх витрачених державою грошей, а пішовши на реструктуризацію при сприятливому збіг обставин держава з часом поверне борг.

В цілому, його позиція виглядає набагато менш радикальною, ніж позиція голови НБУ. І набагато більш реалістичною для втілення в життя.

Про те, які закриті банки виявилися найгіршими, що робити з власниками і як тепер буде продаватися майно ліквідованих фінансових установ НВ Бізнес поговорив в ексклюзивному інтерв'ю з Костянтином Ворушиліним.

– Через ФГВФО пройшло 87 банків за останній час. Які з них були у найгіршому стані, на вашу думку?

– З точки зору якості активів, з точки зору того, що до нас прийшло, напевно, найгірший той же Михайлівський, CityCommerceBank, Єврогазбанк, УФС, РД, Таврика.

– Тобто відмивальні контори.

– До відмивальних контор у нас найменше питань. Ми там закриваємо навіть права вимоги сьомої черги за рахунок активів банку. У них практично всі активи на місці. А ось ті банки, які виводилися за неплатоспроможність, – тут проблема. Тому що в банку не було коштів, не було хороших активів. Операційний прибуток у нього закінчився рік-два-три тому і в нього були одні операційні збитки кожен місяць. Тому такі установи треба було й раніше виводити з ринку.

У Платинум банку операційні збитки, за нашими підрахунками, на місяць становили близько 60 млн грн. Хоча частина активів Платинуму дійсно жива, дієва. Там близько 2 млрд грн споживчих кредитів, які більш-менш в робочому стані. З них 1 млрд грн – в хорошому стані. Але в той же час там є 2 млрд грн корпоративних запозичень, які знаходяться в жалюгідному стані. Так що банк на банк не схожий.

– Чому таке відбувається з банками? Що призводить до таких серйозних проблем?

– Економічна ситуація в країні – вона несприятлива. Якщо раніше робили запозичення, ті ж власники банків брали гроші і вкладали у власний бізнес. Бізнес в свою чергу генерував прибуток. Раніше було з чого повертати, і було з чого їх обслуговувати. Коли бізнес перестав генерувати прибуток – виникли проблеми.

– Нещодавно голова Нацбанку Валерія Гонтарева заявила, що бізнесмени Олег Бахматюк і Костянтин Жеваго – це нібито два головні боржники. Вони нібито намагаються уникнути відповідальності. А як ви оцінюєте ситуацію з цими банками – VAB, Фінансова ініціатива та Фінанси та кредит?

– За боргами перед нами на першому місці стоїть Дельта-Банк – 16 млрд грн. Другий за обсягами виплат Фінанси і кредит – більше 10 млрд грн. Третій VAB – понад 7 млрд грн. Якщо говорити про стан активів банків, про які запитуєте, то переважна більшість кредитів, які пов'язані з власниками, залишилися на місці. Вони нікуди не пішли разом із заставами. В основі своїй вони на місці. Чого я не можу сказати про ті ж Платинум банк і банк Михайлівський, які просто вичищені. І там ні забезпечення, ні кредитів нормальних немає. Тобто це була схема виведення грошей.

Якщо ж говорити про Бахматюка і Жеваго, то так, вони робили запозичення у власні підприємства, але вони вкладали в економіку країни. Деякі підприємства сьогодні на межі банкрутства, деякі робочі. Я вважаю, що в цьому випадку потрібно говорити про те, щоб дати можливість тим же власникам, нехай через два-три роки або навіть п'ять-десять років, повернути гроші.

– Тобто реструктуризувати борг і розрахуватися?

– Так. Розрахуватися за зобов'язаннями перед Нацбанком, перед ФГВФО, а потім думати, як вони будуть розраховуватися з усіма іншими кредиторами.

– Розкажіть, будь ласка, про Дельта-Банк. Що з його активами? Є можливість щось повернути? І виплатили вкладникам гроші?

– По Дельта-Банку вкладникам практично все виплачено. Нещодавно знову продовжили виплати за загальним реєстром, які будуть тривати до 24 лютого. Там є судовий розгляд з тими, хто мав суми більше 200 тис. грн. Але це не так багато на тлі 16 млрд грн, які ми повинні були закрити по цьому банку. Працюючи з активами Дельта-Банку ми змогли повернути більше 3 млрд грн з тих, що ми виплатили вкладникам. Звичайно, це не те, що ми хотіли б і ми над цим будемо далі працювати. Велика частина дуже хороших активів – на понад 9 млрд грн – опинилися в заставі в НБУ під рефінансування. Ці активи на сьогодні не реалізовані, оскільки Нацбанк поки не може визначитися, як буде з ними працювати. Остаточне рішення за ними.

Сказати, скільки там активів, чи вистачить нам, щоб погасити третю чергу і «добігти» до четвертої черги, я поки не можу. Нам би дуже хотілося це зробити. Але дуже багато підприємств йдуть в банкрутство. Суди приймають рішення про те, що кредит був виданий неправомірно. Є дуже цікаві заяви, зокрема правоохоронних органів, що кредит видавався без згоди позичальника. Нібито насильно видали, тому повертати його не потрібно. Ми ведемо боротьбу за повернення та продаж цих активів.

Наприклад, було підприємство Дніпрометалсервісгруп. Заборгованість перед Дельтою у нього 1,2 млрд грн. А його спокійно виводять зі списку боржників за рішенням суду. Воно ліквідовано, підприємства немає, воно нікому не винне. Причому податкова займає позицію колишніх позичальників. І таких випадків досить багато у нас. Був ще такий казус. Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України мала борг $44 млн перед банком Фінанси та кредит. Так ось, згідно з рішенням суду, із зазначеного боргу за $33 млн вже авіакомпанія не несе відповідальності.

На превеликий жаль, наших позичальників в основі своїй кредитна історія не хвилює. Вони не думають про майбутнє. Тобто до 5% корпоративних клієнтів, які замислюються про кредитної історії, які шукають варіанти погашення, рефінансування. Переважна більшість намагаються в кращому випадку викупити свої зобов'язання через факторингові компанії з великим дисконтом. А в гіршому випадку всі йдуть у банкрутство, самоліквідацію, виведення активів. Але вони повинні розуміти, що вони заходять в боротьбу на довгу дистанцію, і їм ніхто нічого прощати не буде, списувати ніхто нічого не буде.

– Скільки позовів ви вже подали до таких компаній за цей час?

– У правоохоронні органи – близько чотирьох тисяч заяв на загальну суму близько 300 млрд грн. До власників ми подали близько 400 заяв на суму 178 млрд грн. На превеликий жаль, у нас поки віддачі немає.

– А скільки ви виграли?

– До суду доведені близько десяти.

– Давайте поговоримо про два збанкрутілі нещодавно банки – Платинум і Михайлівський. Скільки грошей державі доведеться додати для того, щоб повернути їх вкладникам цих банків? Вистачить цих грошей у ФГВФО, у держави для того, щоб погасити ці борги?

– Для виплат вкладникам неплатоспроможних банків Фонд зробив великі запозичення у Нацбанку і Мінфіну. Ми сьогодні Нацбанку винні більше 9 млрд грн, а Мінфіну – близько 60 млрд грн. Останній раз ми взяли у держави 8 млрд грн наприкінці минулого року. Тому у Фонду коштів достатньо. У мене немає розуміння, які ще банки можуть бути виведені з ринку. Але за тими прогнозами, які у нас є, я дуже сподіваюся, що ми в цьому році не будемо запозичувати у Мінфіну для виплат вкладникам.

Що стосується банків. Навантаження по Михайлівському у нас вийшло більше 2 млрд грн. Це з урахуванням тих договорів, де банк Михайлівський виступав посередником між фізичною особою і фінансовою компанією. З цього приводу є закон, і ми виплачуємо. Там, де були прямі запозичення громадян фінансовим компаніям – ми вважаємо, що це не наше навантаження. У Платинумі буде виплачено близько 5 млрд грн. База вкладників у Платинумі практично чиста. З Михайлівським – одні проблеми. Там було багато «хімії».

– Який стан активів цього банку?

– Стан активів у банку Михайлівський жахливий. Спочатку у нього були нормальні активи, були реальні корпоративні застави колишнього власника Віктора Поліщука. Перед нашим заходом вони успішно поміняли ці застави. Ми зараз судимося, намагаємося ці застави повернути назад собі. Бо виходить, що кредити порожні, не забезпечені. Плюс, десь близько 650 млн грн – це були нормальні споживчі кредити, які колишні топ-менеджери і власники банку Михайлівський успішно перевели на одну фінансову компанію, потім на іншу. Ще складнощі в тому, що суди приймають дивні рішення, залишаючи цей портфель у тих же фінансових компаній, а не повертаючи їх у банк. Але ми воюємо за повернення. Ми вивісили на сайті Фонду стан активів. Оцінка ліквідмаси менше 140 млн грн. Реально ми вважаємо, що з банку виведено більше 2 млрд грн.

– Наскільки справедливо, що всі громадяни країни зі своїх податків так чи інакше погашають ті втрати, які несуть люди, які поставили на ризиковані депозити?

– Напевно не дуже справедливо. Мене, правда, більше обурюють ті люди, які тримали дуже великі депозити, і намагаються розбити їх по 200 тис. грн, вивести таким чином гроші і збільшити навантаження на Фонд і на бюджет. Я завжди кажу: панове, це були ваші партнери, це був ваш бізнес, з якого ви отримували пасивний дохід, причому досить пристойний пасивний дохід, який до останнього часу не обкладався податком.

Необхідно диверсифікувати ставку внеску банків у Фонд щоб ті банки, які проводять більш ризикову політику, робили відрахування в Фонд більше, ніж ті, які проводять зважену розмірену політику. Ми над цим зараз працюємо.

По-друге, ми зараз працюємо над тим, щоб у новому законодавстві була можливість деякі банки переводити в статус тимчасових не учасників Фонду, якщо вони починають проводити ризикову політику. І ми повинні оголосити про це всім: хочете, як у випадку з Михайлівським, внести гроші в «михайлівські» фінансові компанії, то це ваша зона відповідальності. Не має суспільство відповідати за якісь ризиковані операції окремих громадян.

Взагалі аналогічні фонди, як ФГВФО у нас, існують практично у всіх країнах. В основному, ці фонди досить багаті. У нас же склалася така ситуація, що Фонд відчуває нестачу грошей і змушений позичати гроші у Нацбанку, у Мінфіну. На сьогодні у нас боргів десь близько $2,5 млрд, які ми взяли у держави, і повинні віддавати, зокрема за рахунок реалізації активів, відрахувань банків. Тоді як за кордоном фонди досить багаті. Навіть той же білоруський фонд володіє активами та грошовими ресурсами на суму більше $700 млн

– Вивели з ринку доволі багато банків. Скільки років, на вашу думку, може зайняти ліквідація цих банків?

– Згідно із законом, кожен банк відводиться п'ять років. Але у нас є досить великі проблеми при закритті будь-якого банку, тому що залишаються якісь хвости. Поки ми не продамо всі активи, ми їх закрити не можемо. І ось тут виникає проблема. Крім того, виникають труднощі з податковою. Чомусь ті підприємства, які дуже багато винні банкам, закриваються швидко. А коли підходить справа до закриття банку, то тут виникають непереборні проблеми, з'ясовується, що банк трохи заборгував податковій, то податкова повинна банку. І ми входимо в листування з податковою. У нас по трьом банкам є така ситуація, коли практично все продано, всі активи вийшли на нуль, але є певні складності.

– А могли б ви уточнити щодо активів, які були продані. На яку суму їх продали?

– Я вважаю, що минулий рік ми недостатньо добре попрацювали за активами, продавши всього на 3 млрд грн. Це не ті гроші, на які ми розраховували. Щотижня ми виставляємо на торги активів за продажною ціною близько 2-4 млрд грн. А вдається продати за тиждень на 100 млн грн. Чому? Тому що ринок не сприймає. Він вважає, що це ціна завищена. Справа в тому, що з наших активів більше 80% – це кредити. Якщо права вимоги купує стороння людина або стороннє підприємство – це квиток на війну. Його може купити тільки той, у кого є сильні, серйозні позиції. Крім того, дуже багато кредитів – це були схеми виведення грошей. За ними немає хороших підприємств, немає хорошого забезпечення.

Тому я кажу про моральність наших банкірів, моїх колишніх колег. Так не можна робити. Тому що в тому ж банку Хрещатик більше, ніж на 2 млрд грн якихось сміттєвих цінних паперів, під які просто були гроші виведені. Ми розуміємо, куди вони були виведені, ми судимося. Але вони були в балансі задовго до нашого заходу.

– Багато розмов, що через те, що банки виводяться з ринку, доводиться додруковувати гроші, щоб позичати ФГВФО, і що гривня через це девальвує. Ви бачите якийсь зв'язок у цьому чи ні?

- Коли були великі виплати в 2015 році, їх було близько 50 млрд грн на рік, це могло мати якийсь вплив на курс. В минулому році було виплачено близько 15 млрд грн. Це відносно невелика сума, вона апріорі не може вплинути таким серйозним чином на курсоутворення в країні. На курс впливає сукупність факторів, зокрема стан економіки. Взагалі першопричина багатьох наших проблем – це стан економіки. Нам потрібно покращувати стан економіки, нам потрібно підтримати товаровиробника, піднімати свої заводи, відновлювати своє виробництво, нам потрібно відновлювати експортний потенціал в країні. Тоді буде і курс, і робочі місця, і зайнятість населення. Основна проблема саме в цьому.

 

За матеріалами: НВ

Коментарі
Додати коментар